Спектакль

Чайка по имени Джонатан

Досить вільне прочитання тексту Річара Баха - з відверто кавеенівськими номерами, дописаними сучасною мовою діалогами та гучною поп-музикою (зрештою, застарілою - режисеру варто було б оновлювати виставу час від часу). Перші хвилин 10-15 не полишає відчуття "Що я тут роблю?" і бажання залишити залу - настільки огидним є те, що відбувається на сцені. Суцільний балаган, яким безкінечно годують з екранів телевізору, перекочував й до театру. Цей балаган - зграя чайок, яка покликана відтіняти "не такого як усі" Джонатана. З цією задачею зграя порається чудово. Тому на контрасті із кавееном драматичні моменти дуже сильно чіпляють. Хороша й лаконічна сценографія - кожна деталь грає, все має сенс. Непогане пластичне/хореографічне рішення вистави. Трохи нерівним видався акторський склад - є слабкі виконавці, але, на щастя, їм відведені другорядні ролі. Сама вистава видається трохи затягнутою, але можливо дається взнаки відсутність антракту (хоча деякі сцени можна було скоротити).